Захід "Соняхи пам'яті".

Коли почалось повномасштабне вторгнення російської федерації на нашу рідна країну, мій брат
Рокочук Родіон Васильович був вдома. Прокинувшись вранці 24 лютого 2022 року, ми зрозуміли, що
почалась війна. Нам було дуже тривожно і ми почали думати, що далі робити.
На наступний день мій брат пішов до військомату і відразу пішов у тероборону. Там пробув до 1
березня 2022 року. А 3 березня Родіон уже був на сході нашої країни. Нам було дуже важко
відпускати його, але він нас запевнив, що все буде добре. Спершу було складно сприйняти це. Але всі
розуміють, що таке війна, і ніхто не знає, що буде за хвилину. Мені дуже сумно і важко було без
нього. Але це вчинок справжнього чоловіка, який любить свою Батьківщину.
Родіон служив у 93-тій механізованій бригаді «Холодний Яр». Він боронив нашу країну у найбільш
небезпечних місцях. Це Бахмут, Часів Яр, Покровськ.
Кожного дня ми дзвонили до нього, щоб почути його голос. І дуже – дуже чекали його у відпустку.
Ми сумували і плакали, коли брат повертався на війну.
За захист нашої країни мій брат отримав багато нагород.
Це медалі «За відвагу», «Захиснику Вітчизни».
Нагрудні знаки «Золотий хрест», «Щит переможця», «Гілка дубового листя».
Відзнаку Президента України «За оборону України».
За ці роки війни Україна зазнала багато лиха: ракети і дрони атакують кожне місто, загинуло багато
військових і цивільних людей.
Ми просимо Бога, щоб наші захисники повернулись додому живі і здорові. Я дуже горджусь своїм
братом. Він мій справжній захисник.
Слава Богу, Слава ЗСУ, Слава Україні. Ми обов’язково переможемо.